ДОБРОТА - ОЗНАКА СИЛИ, А НЕ СЛАБКОСТІ

Обладнання: малюнки, таблиця, Біблія, вислови, енциклопедія.

Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може бути щасливою.

(Сенека)

На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і ска­жіть: «Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє».

(Володимир Мономах)

Поведінка — це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя.

(В. Гете)

Учитель. Усе своє життя, з самого дитинства, людина пізнає, що таке добре, а що таке погано. Кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно про­стягає руки—пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого і недоб­рого, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, споді­ваючись наступного дня побачити цей світ кращим і добрішим.

Тема нашої виховної години вічна. Внутрішній світ людини, її душев­ні якості — це море чуттів. Ідейні прагнення, моральні принципи, риси ха­рактеру, вольові якості разом узяті, визначають поведінку людини. І на сьо­годнішньому уроці ми будемо керуватися висловом В. Гете (зачитується епіграф).

Вік 13—16 років — це перехідний вік, це вік внутрішньої нестійкості. Гли­на, з якої ліпиться характер, ще не затужавіла, вона пластична, піддатлива. Саме в цьому віці закладаються критерії совісті, добра.

Ми сьогодні поспілкуємося з вами про один із тих критеріїв — доброту. Щоб у нас вийшла цікава розмова, мені потрібна буде ваша допомога, ваша активність, щирість, відвертість.

—Який зміст ви вкладаєте в поняття «доброта»?
(Учні висловлюють власні думки про доброту.)

—А яке визначення доброти дається в енциклопедії?
(Доброта — чуйність, дружнє ставлення до людей.)

Учитель. Готуючись до цієї години спілкування, я прочитала багато літератури і мене зацікавили роздуми одного вчителя: «Я згадав сотні відповідей хлопчиків на запитання:

— Якою людиною тобі хочеться стати?

Сильною, хороброю, мужньою, розумною, винахідливою і ніхто з дітей не сказав доброю.

Чому доброта не ставиться в один ряд з такими доблестями, як муж­ність, хоробрість. Чому діти соромляться своєї доброти? Адже без доброти немає справжньої доброти серця, яку одна людина віддає іншій, неможли­ва душевна краса».

Абсолютно однакових людей не буває. Так само, як і немає людей ціл­ком гарних, або цілком поганих. У різних ситуаціях одна і та сама людина веде себе неоднаково.

Люди різняться багатьма властивостями, рисами характеру, у кожного індивідуальна школа позитивних якостей.

Але у кожному випадку людина хоче, щоб її любили, поважали, хоче мати авторитет. Погодьтеся, одного бажання мало. Необхідна велика пра­ця людини над собою, ця праця називається самовихованням.

Як сказав один з видатних людей свого часу, молодим людям здається дуже часто, що їх поведінка природна, тоді як насправді, вони просто невиховані і грубі.

Педагогічна задача

Простежимо за допомогою графіка за вашим настроєм протягом дня і зробимо висновок:

-  Чи впливає ваш настрій на настрій інших людей?

1. Ви встали зранку і у вас чудовий настрій.

2.  Мати не підготувала вам одяг і ви нервуєте.

3.  Йдете ви до школи і по дорозі зустрічаєте товариша, з яким поговорили про щось цікаве.

4.  Прийшли в школу і однокласниця не дала списати уроків.

5.  Почався урок і на початку уроку вас не спитали, ви у чудовому настрої.

6.  Під кінець уроку ви були неуважні і вас відповідно оцінили.

-  На кого вплинув ваш настрій і ваша поведінка?
(На матір, на однокласницю, на вчителя)

Будемо.пам'ятати, що ваш настрій залежить від людей, а значить — і чийсь настрій від вас. Поводьтеся так, щоб не відбирати здоров'я у когось через свою невихованість.

(На дошці демонструються малюнки, на яких зображено різні епізоди повод­ження учнів. Кожний з малюнків учні аналізують.)

— Як ви думаєте, з яких складових частин складається доброта? (Вірність, правдивість, милосердя, люб'язність, лагідність, ввічливість).

Учні заздалегідь були поділені на групи. Кожна група аналізувала одну зі скла­дових частин доброти. Керівник групи робить узагальнення, користуючись визна­ченням складової в енциклопедії.

Вірність — постійність у стосунках, поглядах, почуттях, звичаях, нез­мінність, відданість.

Зміст вірності може бути різний: вірність обраному шляху; вірність Бать­ківщині; вірність товаришеві...

(Кожний із прикладів обговорюється не тільки в межах групи, а в цілому класі.)

- Хто читав у літературі, чи знайомий з піснями, де зустрічається вір­ність? (Пісня «Шуміла ліщина».)

Діти називають: а) приклади з Біблії; б) вірність птахів (лебеді); в) по­карання зрадників.

Прислів'я

Без вірного друга — велика туга.

Приятелів тьма, а вірного друга нема.

Вірного друга народ прославить, бо він товариша в біді не оставить.

Правдивість — те, що відповідає дійсності: істина, порядок, засновані на справедливості.

Правдивість і брехливість — це дві протилежні риси характеру.

-  Чи бувають ці риси вродженими?
— Чи буває чесність «від природи»?

Учитель. Огляньмося навколо і зможемо без особливих трудно­щів встановити, що хтось за вдачею працьовитий і справедливий, хтось здається, більш ухильний від того, щоб збрехати, інший скоріше сховається за чужу спину, ніж відповість за свій вчинок. Що ж вони такими народили­ся? А може обставини їхнього дитинства, сім'ї розвинули в них такі риси? Єдиних однозначних відповідей немає, але спробувати розібратись в цих питаннях треба вчасно, пам'ятаючи золоте правило: «Бережи честь змоло­ду», бо добре ім'я, честь і слава — найцінніше добро — про це говорить вось­ма Божа заповідь.

Добре ім'я не можна купити навіть за великі скарби. Ім'я, честь і славу не легко набути, бо це справа не кількох днів чи тижнів, а багатьох літ, про­те їх можна легко втратити.

(Казка про Воду, Вітер і Добре ім'я)

Тисячу прислів'їв сказав народ про славу правди і на захист правди:

Добре діло — правду говори сміло.

Нікого не жаліть, хто по кривді хоче жить.

Брехня — лупатий чоловік, та не довгий її вік.

Правда із дна моря виринає, а неправда потопає.

Виховані люди не виказують своїх справжніх почуттів, коли до них при­ходить небажаний гість. Його вітають, і в цьому криється елемент неправ­ди, нещирості. Тільки дуже витонченими прийомами господар дає зрозумі­ти про небажаний візит.

Здатність казати правду чи неправду не є вродженою рисою, вона вихо­вується. (Наводяться приклади із життя.)

Милосердя — творення добра, благодіяння для всіх.

Учитель. Творити добро можна багатьма засобами і не тільки тим лю­дям, хто шанує вас, але і ворогам своїм. При здійсненні милосердя, ми не повинні керуватися якимись настановами, правилами. Ділячись, ми не по­винні турбуватись про те, що збідніємо.

-   Чи траплялися у вашому житті випадку, коли ви щиро давали милос­тиню?

-   Чи відомі вам приклади милосердя?

(Притча про милосердного самарянина. Історія із життя Св. Миколах. Ві­домості про розрахункові рахунки в банках для хворих людей.)

Учитель. Милосердя безкінечне. Дехто подумає, що все можна від­давати тільки бідним. Справедливіше буде переконання, що треба ділити­ся, не чекаючи нагоди. Добре говорить приказка «З кожного по ниточці - бідному сорочка».

Люб'язність — уміння триматися в товаристві, чемність, ввічливість. У повсякденному житті ми майже щогодини спілкуємось з людьми, що нас оточують.

Як ви думаєте, чи завжди наше спілкування з товаришами, батьками, вчителями є приємним? Чи вміємо ми використовувати слова, які відобра­жають ввічливість, чемність?

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі.

їх легко кожний підбере

Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати, їх

Запам'ятати неважко:

Маленькі ключики твої —

«Спасибі» і «Будь ласка».

Підсумок

Учитель. На сьогоднішньому уроці ми торкнулися дуже важливої теми — доброти. Я хочу, щоб у житті ви керувалися лозунгом «Не скупись на добро!». І якщо ви цього не зрозумієте, то: «Те, що почато в гніві завжди закінчиться в соромі».

Прикладів нешанобливого ставлення до оточуючих людей є дуже ба­гато:

1. Взяли зошит, а не віддали.

2. Не подякували мамі за сніданок.

3. Забули купити хліб, вся сім'я без вечері.

4. Мама просила принести воду, ви не принесли.

5. Образили товариша.

Очевидно, існує багато ще таких прикладів, але ми постараємось про­довжити цей список гарними прикладами, які нас не спустошують, а приносять радість ще раз творити добро.

Отже, після сьогоднішнього уроку ви повинні добре зрозуміти, що за все добро, що для тебе роблять, слід платити добром.

А не так: вимагати для себе благ, а не платити за них. Платити, звичайно, не грішми, а працею або найдорожчою ціною — душевним теплом. Доброта — ознака сили, а не слабості. Сильна людина вияв­ляє велику доброту, а слабка буває доброю на словах, а бездіяльною у вчинках.